Продовжуємо говорити про виробництво. І на черзі в нас 3Д друк. Ось так виглядає це порівняння від автора

3D Printing: SW “-“, F360 “+”. Can run inside F360 with integration on specific machines from 3rd parties.

І в мене знов враження, що автор ніфіга не розуміє про що пише. Але на відміну від інших порівнянь де автор необгрунтовано віддавав перевагу Fusion 360 та ображав SolidWorks (причому і те і те робив дуже гіперболізовано). То тут…. Тут автор принизив F360. Ні, він не надав перевагу SW. Але сказати те що він сказав, тобто, що: “у Фьюжа а3Д друк може бути запущений в середені самого Фьюжа обравши з бази принтерів чужі“…

Це приблизно як назвати “Звізду Смерті” штучним супутником планети.

Я б погодився якби він дав приблизно такий опис до того, що можна зробити в СВ з 3Д друком. Хоча навіть такого опису буде трохи забагато. Але давати таку фразу F360…

Але давайте розбиратися, і почну я з SW. Бо там багато писати не треба.

SolidWorks

ось так виглядає. інтерфейс відправки на 3D друк:

І, в принципі, сказати щось більше ніж:

“у фьюжа Солідворкс 3Д друк може бути запущений в середині самого фьюжа Солідворк обравши з бази принтерів чужі”

не можна.

А от з точки зору функціонала, можливостей, якості, зручності…. тут сказати нічого не можна. Ось так виглядають обидві вкладинки відправки на друк:

І якщо для 2013 року, коли ця можливість з’явилася в СВ – це було досить непогано То для поточного моменту – ні. Треба розуміти, що у 2012 році індустрія 3Д друку була зовсім не схожа не те, що ми знаємо зараз (вже не те що було на початку 00х) але і не те, що зараз. По суті ще не було хоббі сегменту, і індустріальні принтери починалися з 10 000 доларів. На кікстартерах та інших стартап інкубаторах були приклади того, що обіцяло прориви по цині, але…

І кожен продукт мав свої власні програми для 3Д друку, які дуже часто були не сумісними з іншими принтерами. І які ще й треба було докуповувати за тисячі доларів за ліцензію. В більшості CAD софта було достатньо того, що можна було зберегти stl файл (часто з різною кількістю полігонів). І наявність в кад системі чогось навіть менш функціонального ніж те, що ви бачите на картинці (а воно було ще менш функціональне напочатку, хоч це і складно уявити) було вже проривом.

Але сьогодні, коли перелік фірм, що виготовляють 3Д принтери (навіть без урахування іменитих та нонейм-“китайців”):

Так от, тепер коли список виробників більший ніж список принтерів на ринку 10 років тому… коли ціни на принтери починаються менше ніж з 100 баксів, а за умовну 1000 можна отримати більше ніж 10 років тому за 10-20тисяч.

І коли є безліч дуже дешевого (ціна в +/-100 баксів) та абсолютно безкоштовного ПЗ для підготовки та керування друком. І коли функціонал цього ПЗ, навіть безкоштовного, кращий за те що 10 років тому коштувало тисячі баксів…. То хочеться чогось трохи кращого. Як від першої картинки з інтерфейсом. Так і від наявних опцій:

А то аж 3 типи якості друку, аж 5 варіантів “інфілу” (заповнення “сотами”) і…
і це – по суті – все…. я б навіть сказав

ФСЬО! друку не буде – налаштування закінчились.

З цієї точки зору, Фьюж виглядає значно репрезентативніше.

Autodesk Fusion 360

сам факт що тут все відбувається в окремому середовищі від “Design”, зі своїми інструментами як налаштування так і аналізу результатів, і це теж саме середовище, що і для інших виробництв – це вже круто:

Той факт, що всі налаштунки та інструменти “падають” в дерево – також робить процес дуже крутим, бо він є автоматизованим і повторюваним.

Створити 3д друк можна як для збірки в цілому, так і для будь якої його частини, що також дуже приємно:

База принтерів також значно більш зручна:

Через те, що тут є система фільтрів та пошук. Більш того тут можна знайти не тільки поважних виробників, але й поширених китайців. Не те щоб це на щось впливало… але це досить непогано.

Є база матеріалів, яку можна доналаштувати самостійно:

А ось так виглядає перегляд та симуляція результатів “слайсінгу” тобто підготовки до друку:

І знов тут можна побачити +/- все що необхідно: час друку (загального, так конкретного слою), як виглядає перетин моделі згідно до налаштувань: з оболонкою, заповненням. Все може бути показано різними кольорами. Все можна подивитися в анімації для пошуку можливих помилок….

Я не скажу, що це най як зручно. І Ultimaker Cura і PrucaSlicer і Repitier які є безкоштовними роблять це трохи зручніше та наочніше… Бо вони саме під це і створювались. Але з урахуванням асоціативного зв’язку з моделлю….

Короче у Фьюжа більш ніж достойний варіант (який, наскільки пам’ятаю) доступний користувачам навіть в безкоштовній версії…

А ще у Fusion 360 є два додаткових додатка/розширення: Extension:

• Additive Build
• Additive Process Simulation

Так ці доповнення потрібні тільки тим в кого дорогий порошковий принтер, що друкує з металу, але…

В мене був отаке відео на реальному прикладі:

Яке як раз демонструвало можливість розрахунку процесу 3д друку металом.

І там я казав що це дає можливість зекономити десятки тисяч доларів. І це не був хайп чи збільшення. Скоріш зменшення (хоча це і не всім потрібно.

Шо я там казав про те наскільки Fusion 360 крутіший за SolidWorks у напрямку CAM? Мабуть тут розрив ще більший. Так це здебільшого через те що у СВ функціонал 3Д друку ще ближчий до нуля ніж САМ. Бо САМ хоч якось є функціональним. Але. І так на сьогодні цей функціонал можна замінити безкоштовними програмами… Але ж вони не є частиною ані фьюжа ані св… тому розглядали тільки “чисті” програми.

Короче, в сьогоднішній серії на мій погляд з великою, катастрофічною різницею в рахунках переміг Autodesk Fusion 360 (причому переміг як SW так і Inventor $) ). переміг навіть без порівняння цін. І таке буває в нашому світі 😉

Хоча, якщо в когось є особлива точка зору – пишіть в коментах. буде цікаво.

Попередні публікації:

1. Порівняння CAD/CAM/CAE
2. 2D Sketching
3. Solid Modeling
4. Історичний екскурс
5. Surface Modeling
6. Sheetmetal
7. Weldment
8. Mesh Modeling
9. Render
10. AR+VR
11. Technical Drawing
12. CNC Machining/Laser Cutting