автопереклад з мінімальними правками. коли зможу доповзти – виправлю по нормальному

Смикнув мене хтось за язик, і пообіцяв я по дурості своїй нерозумній, у темі роздачі ANSYS’а на одному з великих торрент-трекерів (так, я нажаль не завжди був білим, пухнастим, та орієнтованим на легальність, проте нагадую що всі історії є вигаданми і не мають з реальністю нічого сумісного. будь які співпадіння є випадковими, всі характеристики та описи дій – не більш ніж художнє оповідання), що в разі, якщо в когось виникнуть проблеми зі встановленням, – пишіть, подивимося.

Ну звісно питань посипалося багато. Чесно і докладно намагався в темі висвітлити суть проблем. Але основна проблема була не в цьому. Основна проблема була в тому, що тему ніхто читати і не збирався. Якщо вже написав автор, що допоможе – отже, відразу пишемо в приват – “чукча ж не читач” (жарт з “імперськими” корнями, але вже як є). Загалом, від лукавого це – теми читати.

Але це, як то кажуть, були перші ластівки. Далі більше – граки прилетіли. Упереміш із дятлами. Ось одному з цих гордих птахів і присвячена сьогоднішня розповідь.

Загалом, почав я злитися не по-дитячому, коли кількість особистих повідомлень з проблемами одного з користувачів трекера почала зашкалювати. Злитися було від чого – було дуже схоже на те, що він і відповіді не читає, вочевидь вважаючи, що одне те, що ВОНИ (позначення користувача та його думки про важливість його особистості) спромоглися дійти до написання особистого повідомлення, вже має вирішити всі проблеми.

Загалом, обмінялися ми аськами і почали стукати один одному аською по мізках. Ансиску ми так по асьці і не встановили, зате таки змогли поставити RAdmin і Hamachi. Хамач знадобився, щоб радмінчек зміг пробитися через усі шлюзи, які раніше не давали це зробити. Залогінився я до нього, поставив таки ансіс (каюся і посипаю голову попілом за неправомірність дій), і з почуттям виконаного обов’язку пішов спати. На ранок виявилося, що аська просто кипить від обурення одного конкретного індивіда (отакі Вас будуть чекати кари небесні якщо будете порушувати закони Божі та людські). З’ясувалося, що йому начхати було на програму, йому розрахунки міцності потрібні були, а з цим страшним звіром він розібратися не може… І взагалі я його обманюю – йому про ансіс розповідали, і він не такий страшний. А вже що це я за підробку накропав, і видаю за ансис одному Богу відомо… І взагалі він модераторам наскаржиться. Загалом, зрадів я, що ставили ми 11 ансіс, який в комплекті і воркбенч (ще першої іпостасі) містить і, значиться, запустив останній. Просто запуском обмежитися не вдалося, довелося ще й показати, як воно працює. Для подальших пошуків стандартна адреса “Йди на Х… на Хелпі потренеруйся” (хоча треба було таки за курсом рвк відправляти). Ну а сам, значиться, пішов на роботу. Повернувся я ввечері, запустив аську і побачив геніальне повідомлення. Воно свідчило… Ні, воно запитувало: “І чО?“

Замість того щоб забанити користувача, я як дурень поліз з’ясовувати сенс цієї філософської фрази. Виявилося, що наш добрий пернатий друг таки зміг порахувати “те що йому треба”. Треба ж і пара годин пояснень не пропала даремно. Ось тільки він тепер не знає, що з цим робити. Тобто не знає абасолютно! Що за цифри, до чого вони ну та інше. Довелося уточнювати постановку завдання.

Тож слідкуйте:

• Є офісний стілець. Один штука.
• У нього є нога з коліщатками. Коліщаток за рахунком – п’ять екземплярів.
• Нога з пластику. Та яка різниця з якого! Із пластику.
• Ніби то була можливість замислитися на цьому моменті і все ж таки його забанити. Ні, поїхали далі.
• На стілець сІдають вагою в двісті кг.

І не питайте хто, може то американець прихильник бодіпозитива в гіршому сенсі. (хоча найбільш цікавим є те що 200 кг то є еквівалент людини масою 80кг, але це окреме питання і багатошарове). Ну і нарешті головне питання:

• Чи витримає стілець таке знущання.

Цього гордого птаха (нащадка динозаврів) не цікавили якісь деформації чи вигини. Не цікавили місця концентрації. А на запитання “яке напруження в стільці?“, птах дав геніальну відповідь: “Які напруження – пластик же діелектрик!!! І взагалі мене не це цікавить!“

Чому я після цієї фрази його не забанив для мене досі загадка. Напевно, ще добре пам’ятав, як сам із цими всіма САПРами розбирався. Інтернет тоді ще був маленький, можна сказати, що його не було, програми дістати проблемно (про те що існує така річ як ліцензії і софт коштує значно більше взагалі знало дуже мало людей), а хелп… якщо прийшов хелп хоча б китайською – вже тішилися і вивчали ієрогліфи. Може, не забанив через те, що вже деякий час попрацював викладачем, а викладання вчить терпінню в спілкуванні з братами нашими меншими (за розумом)… Загалом факт полягає в тому, що я його не забанив, а ще раз попросив законектитися через радмін. Виявилося, що Радмін із хамачами він зніс, щоб, не дай Боже, я з його машини нічого не сп… (скомуніз…в) Вибачте, але цензурних слів у птахів мало, а з пісні слів не викинеш.

Загалом, читати аську ще раз йому було влом, і довелося заново пояснювати, як ставиться ця зв’язка. Деякі зараз можуть заперечити, мовляв, є чудовий teamviewer. Так є. Зараз. А тоді не було. Загалом залогінився я до нього, і коли побачив результати, зрозумів, що даремно він пластик діелектриком назвав. Сам він “діелектрик”.

Ви заінтриговані? Ну що ж, слухайте собі браття:
 

• Пластикова ніжка стільця була побудована в Autodesk Inventor, всі п’ять ніг з усіма перегородками, ребрами, приливами, лінією поділу, причому без використання масивів. (ну а фіглі нам гарнюням 7 верст операцій в дереві – не проблема)
• До об’єкта застосовано пластик.
• Пластик обрано за принципом, щоб обтекстурена нога найближче була схожа на реальну. (які такі механічні характеристики? ніколи не чули, а що вони різні бувають?)
• Побудована, звісно, в міліметрах. (це не помилка але чом це важливо буде далі)
• Далі нога була експортована (як і вчили) у формат SAT (такого не вчили) і затягнута в ANSYS. Оскільки формат SAT не записав одиниці вимірів (а на той момент він їх і не зберігав взагалі), і ….
• під час імпорту у ВБ тупо натиснув на “ок”, одиниці вимірів перетворилися на метри (там при імпорті було питання про одиниці вимірювання мовляв ви точно впевнені що тут у вас “СІ”, можете обрати потрібне. ну СІ так “сі” це ж іспанської “так” ).
• Наш “добрий геній” не спромігся подивитися на лінійку масштабу… і магічним чином радіус 500 мм перетворився на 500 м, з усіма наслідками, що випливають.
• Далі нічого не змінюючи, не застосовуючи жодних матеріалів (він же вже в Inventor’і підібрав текстуру, навіщо ще раз?), він…
• доклав силу до центру ноги в 200. Ви, напевно, захочете запитати в 200 чого? Ну, так ось, з його точки зору в 200 кг. А реально в 200 Н (ми ж працюємо в одиницях СІ).
• Далі затиснув усі п’ять площадок на кінцях ніг жорстким закріпленням (нам же не важливо як працює, головне порахувати) і…
• натиснув “СОЛВЕ”. Людина-блискавка… (бо саме як блискавка вигляда ця кнопка)

Про сітку я промовчу. Вона теж за замовчуванням. Що 11 воркбенч робив для тонкостінних конструкцій – можете самі згадати, або просто уявити. Загалом, сітка була жахлива. Похибка результатів на ній була в 60 % (за переміщеннями!!!). Втім, з такою “постановкою” це ще й не настрішніше.

Симетрію, природно, ніхто не застосовував і рахував повністю всю конструкцію. Ну, в принципі – це логічно: якщо під час побудови геометрії, масиви та дзеркала не використовували, то під час розрахунку навіщо?!

На скільки могла прогнутися 500 метрова сталева (матеріал, застосований воркбенчем за замовчуванням) конструкція без урахування власної ваги від дії 200 Ньютонів (не в сенсі від ваги 200 Ісааків), я думаю, пояснювати не треба. Які там були напруження – теж.

Після всього цього, я, все-таки, поставив запитання, яке мене давно турбувало. Хто наш гордий птах за освітою і якого …. У сенсі, нащо (чи навіть НАХІБА) він узявся за інженерні розрахунки, якщо він явно не інженер-механік. (скажу чесно, що перше питання вже звучало без мого стандартного “Ви” і взагалі трошки дивно: “мальчік ти хто?” ну а далі вже були уточнення)

Відповідь була настільки ж логічною, як і все попереднє:

«Почему не инженер? Инженер. Электронщик. А за расчеты взялся, потому что денег предложили»

Зрозумійте мене правильно, я зовсім не знущаюся з електронщиків, і зовсім не знущаюся з тих, хто знає менше (ніж я). Зрештою, я і сам не все знаю. Але коли людина тупо хоче по-швидкому зрубати бабла, і водночас не збирається напружуватися взагалі, але готова напружувати всіх навколо…

Коли вона (людина, якщо її так можна назвати) ВПЕВНЕНА, що за розрахунки комусь багато платять тільки тому, що натиснути на одну велику кнопку достатньо. І що головне це знайти ту саму велику кнопку, і вона буде рубати капусту в неміряних кількостях (знай тільки встигай натискати на цю чарівну кнопку).

Коли в голову людині не спадає навіть думка про те, що, у разі коли, все робить ця одна кнопка – ніхто і ніколи не буде платити великі гроші людям, що на неї натискають. Ну а якщо і будуть платити, то вже точно якісь мізерні гроші.

Ось над такими людьми я буду знущатися. Хоча б у блозі.

І більш ніж упевнений, що раз він і не намагався розібратися в суті проблем, які в нього виникали під час установлення програм, під час постановки завдань і під час їхнього аналізу, то, вибачте, він НЕ ІНЖЕНЕР і ЕЛЕКТРОНЩИК, а просто людина, яка здобула скориночку про вищу освіту за спеціальністю інженер-електронщик. (бо навіть питання не про те, що окрім електричної напруги які вимірюються у В, є ще механічні напруження, що вимірюються в Па, але про те що в діелектрику може бути і напруга в В, наприклад як залишок статики, пригадуємо школу та жарти про ебоніт, і так я пам’ятаю що там все складно)

Сумний якийсь пост вийшов, а головне зрозуміти мій сарказм може тільки той, хто сам стикався з подібним. А в такому разі в нього в самого є аналогічні “повісті, що є найсумнішими за всі на світі”.

Але повернемося до заголовка. Якщо Ви комусь пообіцяли допомогти, це зовсім не означає, що Ви зобов’язані все йому розжувати, розкласти по поличках і все за нього зробити. І навіть якщо це офіційний контракт завжди є певні межі. І ось цією мораллю байки я і хочу закінчити цей пост.

P.S. До дятлів, санітарів лісу, я ставлюся з повагою. Доти, доки вони працюють за фахом – тобто живуть у лісі й підвищують його санітарний рівень