автопереклад з мінімальними правками. Певні фрази в перекладі втрачають зв’язок з посиланням на ту чи іншу цитату. але вже як є.

Краще б, звісно, відтворити ці слова, наслідуючи класиків, – граючи глибоким баритоном, розтягнути останнє слово на півхвилини (в оригіналі було посилання на фразу з опери “что наша жизнь – игра” у вигляді “что наша жизнь? откат”). Але блог не опера тут таке не працює. Не хвилюйтеся в пості не буде ніякої ґ..ґ..нухи, пост присвячений банальній правді життя. Яка, на жаль, часом набагато гірша за найзбоченішу п…ногра..ію.

Отже, його величність “Відкат”. Я, звісно, сумніваюся, що в нашому житті ще залишилися люди, які ніколи не стикалися з цим явищем, але про всяк випадок поясню що до чого. Є класична російська приказка – “Не підмажеш не поїдеш”. Сенс її простий: якщо Ви хочете щось зробити, особливо якщо Ви хочете зробити це всередині будь-якої організації, яка має здорове почуття бюрократизму, то дуже швидко знайдеться людина, яка не відкриє потрібний краник, допоки не отримає чогось корисного особисто для неї. І в цьому разі йдеться не про банальний хабар, а про відсоток від суми, з якою Вам доведеться працювати:

• Ви хочете купити собі у відділ комп’ютери?
• ТА хто ж Вам заважа! Але!
• Але… купити Ви можете тільки у фірмі, яка виграла тендер на поставку комп’ютерів.
• Що Ви, там зовсім не в два рази дорожче, ніж у Всіх! Як Ви могли таке подумати? Ця фірма запропонувала унікальні умови нашій організації. Вигідніше ніде немає.

---

• Ви розробили систему, яка економить споживану нашою організацією електроенергію?
• Чудовісенько!
• Вона ще й підвищує прибуток? Ой як чудово!
• Ні, ми її не впровадимо. Не вигідно. До того ж є фірма, з якою в нас уже укладено багаторічний контракт і розірвати ми його не можемо

І все це говориться з такою милою посмішкою. Що єдине бажання, яке виникає, це вмазати разок інший по “нахабній рудій морді”. (посилання на відомий анекдот)

Ви працюєте. Ви заробляєте. Від Вашої роботи підвищується престиж Вашої організації і зростає прибуток. Але Вам нічого не дадуть зробити доти, доки деякі вищі інстанції (іноді й не вище, а просто в іншому місці) не отримають щось корисне для себе.

Світ високих технологій нічим не відрізняється від інших світів. Оскільки я непогано розбираюся в різних продуктах і не продаю жоден із них, мені доводилося консультувати фірми і компанії, які впроваджують САПР у внутрішню організацію. Дуже рідко коли начальство замислюється про наслідки. Зазвичай вибирають або за принципом хто запропонує дешевше, або за принципом хто надасть найкращий відкат. Перший варіант найчастіше буває, коли обирає ну дуже велике начальство, якому і так все належить, і відкат у цьому разі полягає в тому, що їм здається, що так вони витратять менше грошей. Другий, коли беруть участь у цьому менші сошки. Сошки зазвичай вибирають між двома варіантами:

• Або тільки зараз, але якомога більше за сумою,
• Або не дуже великий, але на якомога більший період часу. (проте є шанс що сошку викинуть з роботи, тому див. перший варіант)

Зазвичай це залежить від того, на скільки впевнено вони себе почувають. Якщо впевнено, то краще розтягнути. Якщо невпевнено – то краще хапнути.

Висновок. Незалежно від того, чи хочете Ви: продати щось, купити щось, зробити так, щоб Ви могли краще працювати й заробляти… Тож не тільки наводьте красиві маркетингові фрази, які розкажуть, як це Вигідно всій фірмі/конторі/заводу/інституту/корпорації. Але шукайте тих людей, які сидять на кранах і ухвалюють рішення. Без їхньої зацікавленості ефективність Ваших дій і пропозицій найчастіше наближатиметься до нуля.

Ну і поки не забув. Врахуйте, що крани бувають трьох типів: одні відкривають грошові потоки, інші їх перекривають, ну а треті можуть і відкрити і закрити.

Зазвичай, більше уваги до власних персон потребують саме ті, в чиїй компетенції кран перекрити. Як би це на перший погляд і не звучало парадоксально.

Upd2023. за 10++ років що пройшли з моменту публікації я бачив багато чого і не все, що вигляда як “откати” та корупція їми на справді є. бачив приклади того як підписаний бог зна коли контракт грає дуже цікавими фарбами у чисто комерційних компаніях. Сам приймав участь у тендерах в яких декілька фірм змагалися за право отримати гроші за проєкт… а фінальним виконавцем цього проєкту в усіх фірмах був я сам. Але основний посил я думаю зрозуміти можна.
І насправді значно пізніше завдяки одній поважній лююдині з високою посадою з виликої компанії я зрозумів, що вміння зрозуміти потреби конкретної людини з якою ведеш перемовини, та правила роботи фірми в якій вона працює – дуже важливий крок до успіху. Бо дуже часто ми подаємо інформацію через призму власного сприйняття, а треба відкинути егоїзм та подати інфу з точки зору співрозмовника. І це взагалі не про відкати