автопереклад історії з мінімальними правками. Як і всі інші басні - ця є абсолютно вигаданою. будь яке співпадіння з реальністю є випадковим
–>
Отже? Згадуємо, і трохи модифікуємо, класичний вислів:
- Вранці гроші – ввечері стільці.
- Увечері гроші – вранці стільці
- А можна безкоштовно?
- Можна, але гроші наперед.
Кафедра, на якій я працюю, цілком давно і цілком успішно використовує у своєму житті, як науковому, так і освітньому, різні САПР системи. Так уже вийшло, що ми брали участь в отриманні інститутом навчальних ліцензій на різний софт. Точніше було б сказати отримували. Але це не важливо. Наш інститут постійно плачеться, що грошей у нього немає. Не те що б це була неправда, але й не те щоб правда. Вибити гроші на купівлю обладнання – дуже проблемно. Вибити гроші на софт – взагалі практично не реально. Але якщо подивитися, як працює система відкатів… То звідкись гроші все-таки іноді з’являються. І кудись ці гроші потім діваються. Утім, як і в більшості. У зв’язку з цим ми зазвичай намагаємося отримати ліцензії якомога більше на халяву. Це солодке слово гріє душу дуже багатьом. Хоча знали б Ви іноді, як важко отримати підписи в інститутського начальства навіть на отримання софту безкоштовно. У них це в голові не вкладається. Якщо софт безкоштовний – то навіщо він потрібен і чому треба підписувати якісь папери? А якщо він платний – то чому нам його дають безплатно, і чи немає тут десь загального підступу. Та й узагалі, коли купуєш обладнання або матеріали – це зрозуміло, їх можна помацати. Але отримувати софт або не дай Боже за нього ще й платити….
- Це що ж виходить? Платити за щось віртуальне цілком реальні гроші?!!!! Не дозволимо!!! Не дамо!!!
Природно, і продавці програмного забезпечення якось не дуже поспішають надати нам безкоштовно те, що, на їхню думку, коштує грошей. Причому для них, з урахуванням знижок для навчальних закладів, це означає віддати реальні ліцензії за віртуальні (в тому плані, що занадто маленькі) гроші. Виникає протиріччя, як ідеться в наукових статтях. А вже якщо ви хочете отримати безкоштовно…. То для них це взагалі збиток. Далеко не багато хто розуміє, що при цьому виходить величезна аудиторія, яка, прийшовши на підприємства, швидше гляне на вже добре знайомий продукт, ніж на щось невідоме. Тож баталії при отриманні софта часто бувають неабиякими. Причому як поза інститутом, так і всередині його стін.
Зазвичай процедура вибивання знижок (100% це теж знижка) одноманітна до неподобства. Ми демонструємо, що ми вміємо, які з програм конкурентів у нас є, куди це все буде впроваджуватися і що з цього вийде. Якщо рівнем уміння вдається переконати в нашій компетентності (зазвичай, доводиться заздалегідь зробити в програмі, що вибивається, щось велике і гарне), то доходимо якщо не до обопільного задоволення, то хоча б до угоди. Отримуючи ліцензії, ми не прагнемо залишити їх винятково у себе, і сидіти як собака на сіні або жаба на грудях. Але й роздавати направо і наліво те, що вибивалося з такою працею, тим кому воно потрібне лише для галочки, ми не горимо бажанням. Тому іноді нас вважають жадібними. 😉 Утім, історію нашої жадібності я теж, як не будь, розповім. А зараз розповідь трохи за інше. Є один із постачальників CAD програм, з яким нас пов’язують тривалі й взаємовигідні відносини.
Принаймні, до нас часто надсилали народ на безкоштовні консультації, коли Фірмі було не вигідно або просто не з руки з ними працювати самостійно. Неодноразово фірма розробник випендрювалася нашими досягненнями, і досягненнями заводів, на яких працюють або наші співробітники, або друзі-колеги. І ось у зв’язку з тривалими відносинами (понад 15 років), за наші заслуги перед західною вітчизною, нам якось виділили аж 500 ліцензій безплатно, тобто задарма. Скільки було з ними геморою… Але це зовсім інша історія, а поки повернемося до нашої. Через рік прийшла пора переукладати договір. І вийшла така ситуація, що великі шишки з фірми виробника зустрілися з великими шишками з нашого інституту. З цієї радісної події, природно, як у нас у країні й буває, відбулася якось п’янка зустріч на вищих рівнях. Після цієї зустрічі телефонує Велика Людина нашого ВНЗ (не найбільша, але пристойна за “висотою”) нашому завідувачу і радісно повідомляє:
– Усе я домовився про те, що нам дадуть 500 ліцензій за безпрецедентно низькими цінами (називається стандартна ціна академічної кампусової ліцензії)
Наш Шеф у цілковитому ступорі: – Але ж ми домовлялися безкоштовно?!
-Так! Спокійно! Я домовився…
Зрештою вдалося повернути все на колишні місця, але ми заробили собі ще одну людину, яка з повним правом може називати нас жаднюгами. Описана ситуація лягає в продовження поста про відкати. Хоча, звісно, я можу й помилятися, і наше начальство не любить справді безплатний сир зовсім не через те, що на безплатному – відкатів не буває.
Щасти! І хай буде з Вами Гумор!
Upd2023: Від того часу як ця замітка була написана, багато води того. Відбулося багато змін. В тому числі в структурі університету.
Але особисто мені дуже подобається що багато хто з САПР компаній пішов на зустріч освітянам всього світу. Приємно думати, що і наші заслуги в цьому є, хоча мабуть то ще більша байка 😉