Отже, трохи раніше ми описали основні проблеми, з якими стикаються початківці-створювачі геометрії в машинобудівних CAD системах. Як уже було сказано раніше, основна перевага цих систем – можливість польоту фантазії під час створення геометрії. Так ось крім того, що подібна можливість є перевагою, вона ж є іноді і недоліком. Бо немає чітко вироблених методик, що нормують правила поведінки.

Там же було наведено класифікацію підходів, які найчастіше згадуються в спеціалізованій літературі з САПР. Нагадаємо:

• багатоповерховий торт (листковий пиріг)
• гончарний круг
• виробничий потік.

“торт”

“коло”

“потік”

Дуже хочеться одразу взяти та й покритикувати… Але, для початку, все ж таки, не будемо відступати від уже прийнятої класифікації та наведеного прикладу. Натомість більш детально розглянемо особливість кожного методу. У багатьох, хто давно має справу з геометричним моделюванням, описані приклади викличуть посмішку, але оскільки ці методи мають підходити для будь-яких програм (або хоча б для більшої частини CAD-систем), то під час розгляду підходу будемо користуватися найбільш примітивним інструментарієм (грубо кажучи, за замовчуванням).

1. Як видно з першого малюнка, у нас 5 ескізів і 5 операцій, у моделі є всі радіуси і діаметри, але лінійні розміри стоять не відповідно до креслення. Розміри розбиті за ескізами та операціями.

2. У другому випадку у нас завжди один ескіз і одна операція. При цьому ми можемо швидко отримати доступ до всіх розмірів, лінійні розміри можуть стояти в повній відповідності з кресленням, але при цьому в нас замість діаметральних розмірів утворилися лінійні, що дорівнюють за значенням з радіальними.

Звісно, більшість сучасних систем дасть змогу Вам усунути проблеми з проставленням розмірів, отже, другий метод видається кращим, бо зменшує кількість операцій під час побудови та зміни розмірів.

Тепер давайте уявимо аналогічну за типом деталь, але з трохи більшою кількістю “сходинок”. При цьому врахуємо, що ряд таких сходинок істотно менший за габаритами. У цьому разі під час спроби змінити базовий ескіз для методу 2 доведеться досить довго “ловити” потрібний розмір, враховуючи, що розміри утворюють “кашу” на екрані.

У разі побудови за першим методом все виявляється істотно простіше. Адже вибрати дрібний елемент за відсутності на екрані “мішанини” все ж простіше. Таким чином, висновки, які напрошуються на прикладі першої деталі, не настільки однозначні й потребують глибшого осмислення.

3. Виробничий метод насправді є модифікацією першого методу. З тим винятком, що в першому методі основний елемент надання потрібної форми це додавання матеріалу, а у виробничому – віднімання. У цьому методі створюється “заготівля”, з якої шляхом послідовних операцій прибирається все зайве так, як відбувається на виробництві. Плюсом такого підходу є те, що можна “порахувати” необхідну кількість операцій.

У загальному випадку при створенні довільної геометрії попри те, що назви гірше починають відповідати дійсності, загальний напрямок (технологічний підхід) зберігається:

1. побудова деталей з великої кількості операцій, що використовують максимально прості ескізи.
2. Мінімальна кількість операцій, більшість інформації міститься в ескізах.
3. Геометрія створюється з максимально можливим наближенням до технології її виготовлення на виробництві.

Ось і чудненько. Ось ми з Вами і отримали деяке уявлення про основні технології та підходи при побудові геометрії. Розумію, що наразі інформації не набагато більше, ніж у класичних книгах. Але і Москва не відразу була потоплена. А я вже точно не Нептун. Тож вибачте мене грішного – дрібною сапою, поступово, постараюся закінчити те, що почав. А то якщо почну видавлювати з себе, то текст вийде ще більш сумбурним, ніж виходить. І мені важче, і Вам гірше читається. Я ж ще блогер-початківець, можна сказати тільки вчуся. І не хвилюйтеся до порушеного питання ми з Вами ще не раз повернемося.

Частина 1. Різноманіття способів побудови геометрії

Частина 2.

частина 3. “Нано”технології в моделюванні